Цього року День працівників освіти припадає на неділю, 4 жовтня, тож урочистості ліцей, як і вся країна, переніс на пʼятницю. І провів цей день незвично: уроки вели десятикласники, а вчителі сіли за парти.

Виявилося, що по той бік учительського столу непросто. Треба і тему пояснити так, щоб зрозуміли всі, і клас утримати, і встигнути за дзвінком, і не розгубитися, коли з задньої парти лунає несподіване запитання. Десятикласники впоралися, і, здається, тепер дивляться на своїх учителів трохи інакше.

А на святковій частині 11 клас показав сценку й розповів притчу - про те, як Бог створив учителя. Готував її клас разом зі своєю класною керівницею Іриною Іванівною Байдалою, учителькою української мови та літератури.

І коробка була. Та сама, у яку Бог складав дари, якими нагородив учителя.

Усередині знайшлося місце для чогось дуже мʼякого, для білих пірʼїн, для гілочки калини й для старого мідного дзвіночка. Бо кожен дар треба було зважити.

Серце Він дав таке велике, щоб у ньому помістився кожен і жодна дитина не лишилася поза ним. Очі - такі, щоб бачили не тільки те, що на дошці, а й те, що діється в дитині, навіть коли вона мовчить. Душу - таку, щоб не черствіла від років і не кришилася від утоми.

А наостанок дав ключ. Ключ до душі найціннішого, що є на землі. До душі дитини.

Дорогі наші вчителі! Дякуємо вам за ці дари і за те, що користуєтесь ними обережно. За те, що бачите в кожному більше, ніж він сам у собі бачить. За терпіння, якого не навчить жодна методика. За те, що лишаєтесь поруч навіть тоді, коли непросто всім.

З професійним святом!